 |
|










 |
| |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
 Є такий британський серіал skins (українською мабуть доречно було перекласти «малолітні роздовбаї»), про 16-18-літніх підлітків. Гарно і якісно знятий, зараз вже є 5 сезонів і 6й буде в наступному році. В релізах шось про це не пишуть, але як я помітив, через усі сезони йде тема того, як батьки психологічно калічать своїх дітей. У когось батько нереалізувався в роботі і постійно шпиняє сина, що той невдаха. У іншої дівчини батьки не звертають на неї особливо уваги, і вона геть перестала їсти — отримала трохи більше тої уваги, але не надто, її просто здали в псих.лікарню. Батьки іншого хлопця занадто нудні і звичайні, тож він став металістом і шукає собі таку саму дівчину. Френкі виховує сім'я геїв, і тепер вона не може вирішити — дівчинка вона чи хлопчик. Існує також американська адаптація (MTV) першого сезону, як на мене, то не гірше за оригінал, але там серіал не сприйняли, рекламодавці одвернулись, а консервативне суспільство обурилось — як таке можна показувати по телебаченню? Tags: кінематограф
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |



 |
| |
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |
Вранці на Майдані представник інвалідів України оголосив православний джихад сатанинській владі. А священник (здається УПЦ КП) підбурював народ брати зброю, підірвати к бісовій матері верховну раду і будувати нову країну на руїнах старої. Жінка з Запоріжжя виступала, що «налоговый кодекс сыроват, власти нужно его перерабатывать, а мы ей в этом поможем», але народ без ентузіазму сприйняв пропозицію допомагати владі, джихад був більше до вподоби. А ще майже не було молоді. Мені, теж вже не такому і молодому, було якось одиноко, хоч нас таких троє було. Один чоловік навіть спитав, чи не провокатори ми. Не провокатори вроді... Я вважаю, що організовано все не зовсім правильно — перше, що варто було зробити, то роздати людям вили, а далі народ сам все зробить.  Tags: .pic, політика
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |








 |
| |
 |
 |
 |
 |
Це так зворушливо — ростити кошеня. Воно народжується вночі в твоєму ліжку, бо кицькі страшно і вона йде блище до людей. Ти приймаєш роди, воно запутується і доводиться перерізати пуповину стререлізованими джином манікюрними ножицями. Потім кілька днів і ночей щогодини слідкувати щоб кошенята були на місці, бо їх мама має намір сховати їх кудись під диван чи в шафу чи ще кудись, звідки дістати було б досить проблематично. Коли вони вже трошки підростаюсь і починають повзати по квартирі — то треба бути ще уважнішим, щоб часом не наступити на них, весь час дивитись під ноги, слідкувати. Ще з часом вони вже бігають і самі залазять в такі квартирні хащі, що доводиться розривати тканину дивана, щоб їх витягти; або хапати їх, якщо вилізли на балкон і вже зібрались досліджувати польоти з 4-го поверху. Потім одривати їх од маминої цицьки і силоміць запихувати паштетом, а вони ж пручаються, вириваються, їсти не хочуть. А ще більше не хочуть привчатись ходити в туалет куди треба, а не куди попало, і довоться їх сварити і легенько бити по носі, але не довго, бо їх стає шкода, і ти притуляєш їх до себе і цьомаєш в той же носик. Воно ж таке маленьке пухнасте янголятко з невинними очима, що танеш от одної їх присутності... А в півтори місяці продаєш їх якійсь дівчині за 200 гривень, бо нашо тобі в хаті чотири кицьки...  Tags: такоє Лунаюча музика: Башня Rowan - Нимврод
|
 |
 |
 |
 |
|
 |
 |

|
 |
|
 |