 |
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
Тибет досить високогірний район -- населені пункти знаходяться на висоті 3,5 - 4,5 тисяч метрів на дрівнем моря. Сонце тут спалює шкіру, ультрафіолет випалює райдужну оболонку очей (треба ходити в поляризаційних окулярах, інакше може бути катаракта), недостача кисню призводить до гірської хвороби, а через три місяці до незворотніх процесів в головному мозку. Рани заживають повільно, їжа, особливо рослинна, засвоюється погано. І тут не дивлячись на все живуть люди. Чудові люди! Тибетці люблять посміхатись і сміятись, навіть коли це геть не обов'язково. У них переважно добрі очі і щира посміщка, як у дітей. Тибетці не можть не співати -- хоять по вулиці, їдуть за кермом, працюють, обслуговують тебе в кафешці, і тут раз і почитають щось співати, або підспівувати якщо якась музика грає поряд. Відрощують ніготь на мізинці лівої руки -- щоб ним колупатись у вухах. Будиські монахи в храмах не їдать м'яса, але поза ним -- скільки влізе. ( Read more... )Tags: подорожі, тибет
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
По прибуттю до Льхаси, столиці Тибету, перше, що кидається у очі -- це військові буквально скрізь. Ходять групами од 5 чоловік, фотографувати їх не можна, бо будуть проблеми. Як потім виявилось, купа військових ходить переодягнена студентами і стежить за іноземцями, монахами і тибетцями. Всі військові, доречі, китайці. Друге, на що звертається увага -- це туристи. На головних вулицях їх просто дохрініща, часом складно між ними просунутись. Переважно китаці, але багато і білих. Ходять, фоткають все, мацають священні атрибути, кидають сміття в ступи, наступають на пороги. Потім помічаєш торгові ряди з однотипими тибетськими сувенірами. Тут все дорого, але якщо вмієш торгуватись, то ціну можна збити в декілька разів.   І вже потім проглядається сама Льхаса -- старі білі будинки, цікаві і різноманітні ліхтарі, монахи, різнокольорові стрічки практично скрізь де їх можна повісити, гори з усіх сторін, і небо, яке не схоже на наше. ( Read more... )Tags: Тибет, подорожі
Місце: Тибет
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
Летіли до Шанхая літаком аерофлота - Боінг 767. Аудіо-відео система не працює, половина туалетів на працює, переклад оголошень на англійську такий корявий, шо не лише іноземці з нього риготали, але й ми. Зате летіли літаком імені М.Лєрмонтова! В Шанхаї величезні сучасні висотки контрастують з а-ля совковими елементами і місцями досить страшненькими райончиками, але їх ше треба пошукать - в 2010 році тут буде якась супер-мега виставка і місто чистять і оновлюють з нелюдською швидкістю. Людей надиво небагато, мабуть того що площа міста величезна і всі 18 з половиною мільйонів населення більш-менш рівномірно розподіляються по території. Скрізь більш-менш тихо, чисто і спокійно. Вночі місто не вимирає як Пекін і життя після півночі продовжується.   На дорогах, навіть на переходах, треба бути дуже уважним - пропускати пішоходів навіть на світлофорах тут не прийнято - навіть коли і твоє світло і мєнт свистить, всі пруться куди їм треба, і авто і велосипеди і пішоходи. Кожен перехід це атракціон з ризиком для життя. ( Read more... )Tags: Китай, подорожі
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
angizij
